Ганна Гайворонська

Вірші написані сльозами і болем. «Луганщина – світанок України» - ці слова належать саме цій поетесі. Все своє свідоме життя вона прожила на Луганщині, однак через війну змушена була виїхати з рідної Кремінщини.

Зараз вона продовжує писати проникливі вірші, виступати перед аудиторією та розповідати про героїчні міста: Сєвєродонецьк, Попасну, Рубіжне, які вороги нині перетворили на руїни.

Без світла, іжі, при каганці, без води і тепла, під артилерійськими обстрілами та під гупання «Градів» пані Ганна писала свої твори в укритті у рідному місті. Іноді важко знайти нові слова, щоб повністю передати той біль та відчай, з яким зіткнулась Луганщина, але через поезію можна висловити те, що не скажеш простими реченнями.

Зараз у кожного своя роль: лікар має лікувати хворих, вчитель - навчати, поет – писати. Тож поетеса продовжує свій літературний шлях та вірить, що Луганщина безперечно вистоїть і назавжди залишиться найріднішою у світі, навіть, якщо безжальний ворог намагається стерти з лиця рідну землю.